Кінбурська коса (2007)

  (Миколаїв – Очаків10 грн. – Кінбурська коса 15 грн.)
  Такого відпочинку не мала давно…

  Це не Крим, де деруть гроші за кожну спробу переміститись куди-небудь, хай навіть і пішки. Тут не просто мало людей на пляжі, тут можна цілий день ходти голяка практично без ризику бути поміченим. А під ногами пісок в перемішку з ракушняком…

  Кінбурська коса знаходиться через Дніпровський лиман від Очакова. З одного боку лиман, з іншого – Чорне море.

  З Очакова добратись можна катером за 15-20 грн. (залежно від кількості людей). Катери ходять о 8 та 13 годині або за замовленням. Головне завчасно запастись провіантом та (найголовніше) прісною водою. Хоча на косі і є села, ми протримались майже три дні на власних запасах з материка. Близько години їзди на катері по заливу, в якому можна і дельфіна побачити, а далі прямо до моря. Перетнути косу займає не більше години (загальна площа коси – близько 1,5 тис га), а потому – вибір місця.

  На березі відпочивають в основному люди із сіл, але якщо просунутись в сторону кінчика коси, їх кількість зменшується. В час коли були ми (вихідні, присвячені дню конституції) найближчі люди були помічені в радіусі 200 метрів в годину пік пляжної пори. Розвідка в кінець коси дозволила виявити збільшення наших колег – туристів. Відпочивають переважно в наметах, під великими тентами, приїжджаючи з на машинах (вочевидь зі сторони Херсону) компаніями, сім’ями.

  Море мілке по всій частині берега, де мали змогу дослідити його ми. Вода дещо каламутилась після нічних хвилювань (наша подорож припала в період повного місяця) і була доволі прохолодною як для своєї глибини. Хоч і насидітись у воді нам не вдалось, проте морська вода чудово охолоджувала виснажені містом тіла. Не кажучи вже про чудову можливість виспатись, маніжитись під сонцем, посмакувати свіже виловлених мідій…Намет ми поставили у кущах, де він був добре захищений від вітру. Не став на заваді і дощ. Лишати намет для водних процедур можна було з цілком безпечно, адже він знаходився в метрах 30 від лінії води. Ми навіть, ризикнули лишити намет і відправитись в кінець коси (попередньо забравши гроші, мобльні, фотоапарати). Мірою безпеки від небажаних комах є бути необхідність постійно закривати вхід до намету. Мобільний зв'язок на косі чудовий, чого не можна сказати про наш радіо хвилі.

  Кінбурська коса – заповідник. Перебування на його території коштувало нам 5 грн. з людини. За всіма правилами була виписана на наше прізвище квитанція з реквізитами охоронної служби. Розводити багаття нам не заборонили, тим паче в огородженому камінням вогнищі, браку в паливі теж не було – довкола повно кущів з сухим гіллям.

   Чудова, чиста місцевість. Як добре, о нас в країні ще є місця, де можна насолодитись відпочинком, чистотою та природою. Але і тут не обходиться без ложки дьогтю: коса, нажаль, є привабливою не лише для туристів, але і для будівництва. Місцеві екологи натхненно борються із захопленням самовільною забудовою земель коси.

  Щиро сподіваюсь, що не раз зможу приїхати сюди ще не раз і насолодитись воістину райським відпочинком.